П'ять Різдвяних Зустрічей

Після більше ніж трьохмісячного затишшя блог повертається до життя у 2009 році (з чим вас опісля і вітаємо).

Вступ

Різдво - це не тільки чудове українське свято з безліччю традицій та приготувань. Цінність Різдва для тернопільських аламні є те, що усі вони, де б не проживали у даний час, купують квиточки на поїзди, бензин для машини чи авіаквитки (дякуємо WizzAir) і поспішають приїхати до батьків додому. Це означає, що оминути фізичної зустрічі при концентрації стількох "файних" людей, майже не можливо. Не вдалося це зробити і цього разу. І не раз...

Зустріч Перша

Була організована айсекерами і відбулася 4-го січня на квартирі десь в районі за "китайською" стіною. Із аламні були присутні В.Кіяшко, Л.Карачко, О.Валюс та О.Дегтярьова (Львів). До Тернополя традиційно приїхали гості зі Львова, а також була присутня і представниця національного комітету, тернополянка за погодженням, Лариса Музиченко.

Вечір пройшов у невимушеній і веселій атмосфері із споживанням, розмовами та чудовим настроєм.

Зустріч Друга

Була організована В.Кіяшко та його батьками (практична частина) і бідбулася в маленькій, але затишній кухні в квартирі по вул. Миру 12 5-го січня 2009 року. Присутні - Л.Карачко, О.Бурак з дружиною Аньою та О.Прокопенко (ака Буржуй), який по дорозі до рідного Франіка не міг не заїхати у місто своє студентської слави (чи то розчарування).

Вечір пройшов чудово і по-домашньому. В українських хатах на Різдвяні свята навідсутність їжі ніхто ніколи не жалівся. У додачу були відкорковані трав'яні ліки, привезені з Чехії В.Кіяшком (ака 2 пляшки "Бехеровки"). Роль фотографа була присвоєна О.Прокопенку, того на фотграфіях його і не спостерігається. 

Зустріч Третя

Відбулася 7-го січня і була заздалегідь погоджена із сім'єю Пеньківських. В гості до Сашка, Тані та маленького Дмитрика прийшли все ті ж самі В.Кіяшко, Л.Карачко та О.Бурак з дружиною. Візити до друзів, у яких вже є маленькі діти відбуваються у якійсь більш сімейній атмосфері розмов про життя, друзів, плани на майбутнє і т.д. і т.п. 

Варто сказати, що увесь цей час Дмитрик гарно грався (деколи навіть і з дядьками) і таким. чином підтримував атмосферу невимушеності  і товариськості. З упевненістю можна сказати, що росте малий тернопільський айсекер-пацан, у найкращому значенні цього слова.

Додому повертались на таксі із хмільною головою та чудовим настроєм у кишенях.

Зустріч Четверта

8-ме січня. Те саме місце. Майже ті самі люди. 

У гості до друзів з Тернополя приїхав аламні Львова - Максим Немеш. Традиційне місце зборів - "Старий Млин", де можна і файно поїсти українських страв і файно попити "Микулинецького" чи чогось міцнішого. 

Зустріч П'ята

Так як Тернопіль є, звичайно ж, центром Землі (чи принаймні України), то по дорозі з Бельгії до Києва 9-го січня на декілька годин до нас заїхав іще один тернопільський аламнік - Сергій Заїка. Коротка зустріч відбулася на квартирі по вул. Коллонтая 6, де під декілька келішків коньячку Сергієм була розказана уся його історія релігійної подорожі у Зх.Європу.

Висновок

Перший. Різдво - це чудовий час бути у Тернополі.

Другий. Частота зустрічей у Різдвяний тиждень наглядно демонструє, що дружба іще з айсекерських часів живе і процвітає, і що тернопільський аламнік - це не тільки почесний статус, це частково і стиль життя - веселий і в оточенні друзів.

Третій. Життя продовжується - пости будуть!