Святкування 14-річчя Локалки!

10 травня 2008 року у м. Тернополі відбувся довгоочікуваний захід - святкування 14-річчя ЛК AIESEC в Тернополі. Хоча справжній день заснування приходиться на 22 листопада 1993 року і 14 років було восени 2007, але це не означає, що ми не можемо відсвяткувати таку дату ще раз!:) Так як велика кількість аламніків на даний момент проживає не у м.Тернополі, то така поїздка планувалася багатьма заздалегідь.

Захід розпочався о 18.00 із зустрічі у всім-давно-відомій та рідній аудиторії в 1-му гуртожитку академії (тепер ТНЕУ). Теперішні айсекери розповіли, як Локалка поживає, що відбувається, про проекти та події. Приємною новиною було почути про домовленість співпрацю з ТДТУ та Польщею, в результаті якої більше 40 студентів з Тернополя поїде у сусідню країну на стажування. Також надзвичайно приємним був факт присутності аламніків з різних років, який попередньо багато хто і не знав. Опісля знайомства та короткої сесії запитань та відповідей з айсекерами, усі перемістилися до студентської їдальні "Мелодія" (колись номер 13), або просто по-студентському - у "Язву".

Дійство було організоване у стилі випускного 80-х. Аламніків та гостей у цей вечір зустрічали "завуч" школи, "масовик-витівник" та "учительська рада", вдягнуті у відповідні тій епосі пляття та піджачки. Після сплати "батьківських внесків", усім видавали табелі з оцінками (дітей наших, напевно:), вішали стрічечку поперек грудей та нагороджували банкою ікри кабачкової із логотипом дійства! Після цього "батьків" садили за батьківський стіл, а теперішнє покоління - за стіл випусників.

Приємним фактом було те, що, за хорошою традицією, на святкування Дня Народження Тернопільської Локалки приїхало багато гостей з інших міст - айсекерів зі Львова, Дніпропетровська, Донецька, Севастополя, а також аламніків з різних міст - Львова, Івано-Франківська, Одеси, Донецька.

Тернопільських старих айсекерів та аламніків було теж немало, зважаючи на те, що кількість людей, прийнятих у аламні, з 2000 р. є невеликою, а контакти зі старими аламні початку і середини 90-х тільки налагоджуються. Особливо, усім було надзвичайно приємно побачити, поспілкуватися та послухати розповіді покоління перших тернопільських аламніків 1993-1995 років.

Отож на заході були присутні такі аламні минулих, майбутніх років та аламні у душі, але без офіційного статусу (прізвища по порядку у колажі):

• Ольга Дручак (2007)
• Сергій Чорномаз (1999)
• Тетяна Демчук (1994)
• Євген Калинов (1998)
  
• Остап Малецький (1996)
  
• Ігор Флиста (2006)
  
• Олексій Бурак (2005)
  
• Віктор Кіяшко (2005)
  
• Ірина Коваль (2008)
  
• Андрій Крамаренко (2002)
  
• Андрій Кривокульський (2003)
  
• Олександр Прокопенко (2007)
  
• Сергій Заїка (2006)
  
• Мар'яна Мацюк (2009)
  
• Олена Морозова (2001)
  
• Наталя Оленюх (1994)
  
• Катерина Павлюк (2008)
  
• Олександр Пеньківський (2005)
  
• Степан Федорців (2008)
  
• Сергій Зіньківський (2009)
  
• Ярослав Лисак (2006)
  
• Леонід Карачко (2007)
  
• Олександр Валюс (2008)
  
• Анна Сідлецька (2009)
  
• Юлія Якубівська (2002)
  

Вечір прошов у надзвичайно дружній і теплій атмосфері. Розмови, фотографування, випивання чергувалися з організованими конкурсами та змаганнями. У малюванні переміг Л.Карачко, у якого виявився талант до малювання картин у стилі ню:). У караоке на старі дитячі пісні, хто переміг, автору даного поста невідомо, але С.Заїка та О.Прокопенко співали "не дуже" (прим. - тут ужито літературний евфемізм). Думки про переможця поділилися після конкурсу на роздягання під простирадлом, обидвоє учасників - Л.Карачко та О.Дручак - показали рішучість та цілеспрямованість, тому переможця і було важко визначити:). Лоти до загальної тематики вечірки можна було придбати того вечора на аукціоні. За 120 грн. було придбано і одразу спробувано покупцем радянський одеколон, за 50 грн. пішли радянські спотривні труси. Апогеєм торгів став продаж Анни Сідлецької у платті від радянських швачок. Після довгих торгів самого з собою одного аламніка ЛСПа 2008-2009 було продано за ціною у 650 грн. - скидувались усі:). Аламням весело - а айсекерам вигода:) Ближче до завершення вечірки відбувся також "Boat race" з "Микулинецьким". Переможці були забуті автором поста у вирі усіх вражень та подій того вечора:)

Незабутньою родзинкою вечора стали історії Наталі Оленюх та Тетяни Демчук про заснування Локального Комітету, про людей, події, конференції тих часів. Наталка з нагоди святкування продекламувала чудовий вірш власного написання, який, сподіваюся, скоро з'явиться на цьому блозі, а Таня заспівала усім чудову ліричну пісню, яку айсекери співали у ті "далекі" часи.

Подарунком Локалці від аламніків з нагоди 14-го Дня Народження став мультимедійний проектор, який, ми (аламні) сподіваємося допоможе підвищити ефективність роботи Локального Комітету та сприятиме досягненню високих результатів!

Підсумовуючи, хотілося б подякувати айсекерам за організацію святкування, за те, що вдалося відновити контакти з багатьма аламніками, за те, що нові покоління айсекерів уже будуть знати свою історію, будуть знати, що AIESEC дав людям, що ці люди усе ще люблять і підтримують Локалку.

ДЯКУЮ ВАМ ВЕЛИЧЕЗНЕ від імені усіх аламніків!))

І як написала Тетяна Демчук: "Дуже приємно бачити, як розпочата нами 14 років назад справа живе і процвітає! Сподіваюсь, що 15-річчя буде ще креативнішим і цікавим... І що нас на нього запросять ;)"

Післяпаскова Аламні Зустріч

28.04.08
м.Тернопіль

"Одним словом, цей вечір почався гарно та культурно. Ми сиділи в усіма нами улюбленому музеї-їдальні (я у шоці від визначення:) «Старий Млин». Ми - це аламніки Л.Карачко, О.Бурак (тобто я) з дружиною, І.Флиста та айсекери С.Ляшкевич, А.Сідлецька, С.Федорців.

Початок був на висоті - улюблені страви «Старого Млина», свіже «Микулинецьке». Обговорювали мільйон різних речей, дуріли, дехто дуже близько, майже по-інтимному, спілкувався з Вухастою. Загалом все як завжди. Пізніше до нас приєднався Віталік Купчак з майбутньою дружиною (весілля буде 7 червня ), після чого спілкування покращилося ще більше. А потім ми для чогось замовили ще одну 0,7 Золотого Поля… (прим. автора - хіба 0,7 вже почали випускати?:) і як казав пізніше В.Купчак: «Я на пів години відійшов, а повернувся - то вже нема з ким говорити!..».

Опісля посиденьок у приміщенні, почалися катання на гойдалці на подвір'ї перед "Старим Млином". Поцілунки, обіймання, та споглядання збоку на це усе жіночої половини...

Ранок у всіх був тяжким, але, як часто буває у таких випадках, повний приємних спогадів."

Події переповів О.Бурак.

Незначна редакція В.Кіяшка

Світ Без Кордонів 2004

У вересні 2004 року Локалкою вперше в історії був реалізований PBoX (Project Based on eXchange), який, у підсумках, пройшов досить успішно. "Світ Без Кордонів" уже був реалізований декількома ЛК у 2003 році, тож попередні напрацювання стали досить корисними наступного року. Мета проекту - представлення своєї культури іноземними стажерами школярам міста Тернополя та спілкування із ними на різні теми, пов'язані із міжкультурним діалогом та подолання культурних бар'єрів та стереотипів. Проект складався із двох етапів, "чергувань стажерів" - після місяця роботи стажери їхали працювати у інше місто, а на їх місце приїжджали нові. На початку, в середині та у кінці проекту проводилися національні конференції WWB для координаторів та учасників проекту.

Самотужки Тернополю вдалося зметчити дві форми, а решта дві людини приїхало у результаті кооперації національного комітету з різними країнами. OCP проекту був Ярослав Лисак, VPICX 04-05, але проект, беручи до уваги його масштаб (4 реалізовані стажування в Insight 2 і по 4 стажери кодного місяця), робився більшістю локалки. За умовами проекту, крім фі у 600 доларів (кошти на яке В.Кіяшко позичав у батьків), кожен ЛК мав забезпечити стажерів проживанням та харчуванням. Локалці на перший місяць вдалося зрейзити проживання у тільки-но побудованому 11 корпусі ТАНГ. Під час другого раунду WWB стажерів хостили айсекери - Лора жила у В.Кіяшка, Менче у О.Дручак, Фатіх у кімнаті з І.Крейсом, Вілма у бабусі М.Ключик - за що їм величезна подяка від Локалки. Харчі як у перший, так і другий, місяць стажерам зносили усі:)



Тож у перший місяць в Тернопіль приїхали:

• Прімош Розман із Словенії
• Майя Лехто із Фінляндії
• Адріана Попеску з Румунії
• Мілкіца Панєва з Македонії

Про перших ВВБ стажерів у Тернополі можна сказати тільки позитивні слова - усі вони виявилися дуже приємними особистостями, які швидко влилися у колектив Локалки і були активними учасниками усіх формальних та неформальних (особливо!) зустрічей та заходів у той час. Прімош, Майя, Адріана та Мілкіца стали справжніми друзями ЛК, з якими навіть і зараз підтримується зв'язок. В.Кіяшко та І.Крейс завдяки частим поїздкам за кордон мали змогу неодноразово зустрітися з ними після завершення проекту.

Фото 1 - "Світ Без Кордонів" 2004. 1-й раунд. Зліва направо.
Верхній ряд - О.Байкалова (а.Франківська), М.Лехто, О.Бурак, П.Розман, Б.Кухарський, М.Панєва.
Нижній ряд - С.Заїка, А.Вівчар, В.Кіяшко, А.Попеску, В.Легкий, І.Крейс.

Не зважаючи на усі челленджі, пов'язані з проведення проекту у Тернополі, стажери були дуже задоволені перебуванням у нашому місті. Особливу подяку тут заслуговує І.Крейс, який на той час виконував обов'язки рісепшен координатора і зробив ще один рісепшен вікенд у Млинках для WWB стажерів. Після першого раунду, завдяки розповідям стажерів із Тернополя, у другому раундів удже було багато бажаючих приїхати до нашого файного міста:).

Другого місяця до Тернополя приїхали:

• Фатіх Караман з Туреччини
• Вілма Слевін з Ірландії
• Менче Івановська з Македонії
• Лора Маллінс з США

І знову ж таки стажери виявилися дуже чудовими людьми. Рісепшен був на найвищому рівні, тож рівень задоволення перебуванням у Тернополі був на надзвичайно високому рівні.
Проект завершувався під час подій Помаранчевої революції (що не позначилося на якості його проведення, принаймні у Тернополі), тож у стажерів був інший унікальний досвід та спогади з України.

Фото 2 - "Світ Без Кордонів" 2004. 2 раунд. Зліва направо. Л.Маллінс, М.Івановська, Ф.Караман, К.Павлюк, В.Слевін.