Святкування 14-річчя Локалки!

10 травня 2008 року у м. Тернополі відбувся довгоочікуваний захід - святкування 14-річчя ЛК AIESEC в Тернополі. Хоча справжній день заснування приходиться на 22 листопада 1993 року і 14 років було восени 2007, але це не означає, що ми не можемо відсвяткувати таку дату ще раз!:) Так як велика кількість аламніків на даний момент проживає не у м.Тернополі, то така поїздка планувалася багатьма заздалегідь.

Захід розпочався о 18.00 із зустрічі у всім-давно-відомій та рідній аудиторії в 1-му гуртожитку академії (тепер ТНЕУ). Теперішні айсекери розповіли, як Локалка поживає, що відбувається, про проекти та події. Приємною новиною було почути про домовленість співпрацю з ТДТУ та Польщею, в результаті якої більше 40 студентів з Тернополя поїде у сусідню країну на стажування. Також надзвичайно приємним був факт присутності аламніків з різних років, який попередньо багато хто і не знав. Опісля знайомства та короткої сесії запитань та відповідей з айсекерами, усі перемістилися до студентської їдальні "Мелодія" (колись номер 13), або просто по-студентському - у "Язву".

Дійство було організоване у стилі випускного 80-х. Аламніків та гостей у цей вечір зустрічали "завуч" школи, "масовик-витівник" та "учительська рада", вдягнуті у відповідні тій епосі пляття та піджачки. Після сплати "батьківських внесків", усім видавали табелі з оцінками (дітей наших, напевно:), вішали стрічечку поперек грудей та нагороджували банкою ікри кабачкової із логотипом дійства! Після цього "батьків" садили за батьківський стіл, а теперішнє покоління - за стіл випусників.

Приємним фактом було те, що, за хорошою традицією, на святкування Дня Народження Тернопільської Локалки приїхало багато гостей з інших міст - айсекерів зі Львова, Дніпропетровська, Донецька, Севастополя, а також аламніків з різних міст - Львова, Івано-Франківська, Одеси, Донецька.

Тернопільських старих айсекерів та аламніків було теж немало, зважаючи на те, що кількість людей, прийнятих у аламні, з 2000 р. є невеликою, а контакти зі старими аламні початку і середини 90-х тільки налагоджуються. Особливо, усім було надзвичайно приємно побачити, поспілкуватися та послухати розповіді покоління перших тернопільських аламніків 1993-1995 років.

Отож на заході були присутні такі аламні минулих, майбутніх років та аламні у душі, але без офіційного статусу (прізвища по порядку у колажі):

• Ольга Дручак (2007)
• Сергій Чорномаз (1999)
• Тетяна Демчук (1994)
• Євген Калинов (1998)
  
• Остап Малецький (1996)
  
• Ігор Флиста (2006)
  
• Олексій Бурак (2005)
  
• Віктор Кіяшко (2005)
  
• Ірина Коваль (2008)
  
• Андрій Крамаренко (2002)
  
• Андрій Кривокульський (2003)
  
• Олександр Прокопенко (2007)
  
• Сергій Заїка (2006)
  
• Мар'яна Мацюк (2009)
  
• Олена Морозова (2001)
  
• Наталя Оленюх (1994)
  
• Катерина Павлюк (2008)
  
• Олександр Пеньківський (2005)
  
• Степан Федорців (2008)
  
• Сергій Зіньківський (2009)
  
• Ярослав Лисак (2006)
  
• Леонід Карачко (2007)
  
• Олександр Валюс (2008)
  
• Анна Сідлецька (2009)
  
• Юлія Якубівська (2002)
  

Вечір прошов у надзвичайно дружній і теплій атмосфері. Розмови, фотографування, випивання чергувалися з організованими конкурсами та змаганнями. У малюванні переміг Л.Карачко, у якого виявився талант до малювання картин у стилі ню:). У караоке на старі дитячі пісні, хто переміг, автору даного поста невідомо, але С.Заїка та О.Прокопенко співали "не дуже" (прим. - тут ужито літературний евфемізм). Думки про переможця поділилися після конкурсу на роздягання під простирадлом, обидвоє учасників - Л.Карачко та О.Дручак - показали рішучість та цілеспрямованість, тому переможця і було важко визначити:). Лоти до загальної тематики вечірки можна було придбати того вечора на аукціоні. За 120 грн. було придбано і одразу спробувано покупцем радянський одеколон, за 50 грн. пішли радянські спотривні труси. Апогеєм торгів став продаж Анни Сідлецької у платті від радянських швачок. Після довгих торгів самого з собою одного аламніка ЛСПа 2008-2009 було продано за ціною у 650 грн. - скидувались усі:). Аламням весело - а айсекерам вигода:) Ближче до завершення вечірки відбувся також "Boat race" з "Микулинецьким". Переможці були забуті автором поста у вирі усіх вражень та подій того вечора:)

Незабутньою родзинкою вечора стали історії Наталі Оленюх та Тетяни Демчук про заснування Локального Комітету, про людей, події, конференції тих часів. Наталка з нагоди святкування продекламувала чудовий вірш власного написання, який, сподіваюся, скоро з'явиться на цьому блозі, а Таня заспівала усім чудову ліричну пісню, яку айсекери співали у ті "далекі" часи.

Подарунком Локалці від аламніків з нагоди 14-го Дня Народження став мультимедійний проектор, який, ми (аламні) сподіваємося допоможе підвищити ефективність роботи Локального Комітету та сприятиме досягненню високих результатів!

Підсумовуючи, хотілося б подякувати айсекерам за організацію святкування, за те, що вдалося відновити контакти з багатьма аламніками, за те, що нові покоління айсекерів уже будуть знати свою історію, будуть знати, що AIESEC дав людям, що ці люди усе ще люблять і підтримують Локалку.

ДЯКУЮ ВАМ ВЕЛИЧЕЗНЕ від імені усіх аламніків!))

І як написала Тетяна Демчук: "Дуже приємно бачити, як розпочата нами 14 років назад справа живе і процвітає! Сподіваюсь, що 15-річчя буде ще креативнішим і цікавим... І що нас на нього запросять ;)"

Травневий Пікнік - Традиції ЛК Тернопіль

"Коли саме почалася традиція "травневого пікніка" мені наразі невідомо. Але чув про нього я не раз від людей, що були в Локалці у попередні роки (перед 2002).

Традиційно пікнік проводиться (проводився) на вихідних у перший або другий тиждень травня, найчастіше під час травневих свят. Місцем, зазвичай, слугує парк над озером, одразу неподалік від нашої славетної академії (чи то б пак національного університету). Учасники - члени тернопільської та інших локалок, аламніки, стажери та айсек друзі.

Чувалося від тих же "старих", що були роки, коли в Тернопіль приїздило багато людей з різних міст, щоби посидіти на природі, поїсти та попити з хорошими людьми, запалити багаття та поспівати файних пісень під гітару.

Перший мій пікнік був у 2003 році, який ми святкували із купою майбутніх магістрів (група Віктора Пеньківськього та Андрія Поради, легендарних старперів локалки і двох файних хлопаків).

Ось дві фото того дня:)

Перше (два покоління AIESEC в Тернополі - зліва направо - Андрій Порада, Віктор Пеньківський, Віктор Кіяшко, Олексій Бурак)

Друге фото ("молодий" Олександр Пеньківський та Тетяна Кушнір)

У 2004 пікнік проводився на 9 травня. Цього разу до нас приєдналися гості з іншим країн, а саме Пол (одеський стажер з Канади) та Енджі (одеська стажерка з США). Також були присутні аламніки ЛК - Аліна Попова та Андрій Кривокульський. З іноземців Тернополя був Шрек (ака Ілля Крейс, стажер-аламні Тернополя з США) на додачу до членів локального комітету.
Дійство відбувалося у тому ж таки "надозерному парку" при трохи хмарній погоді, що у кінці кінців не завадило людям чудово провести час.

Дві групові фото зі святкування:

На фото зліва направо - Л.Карачко, О.Пеньківський (виконує сімейний традиційний айсекерський ролл-колл), Я.Лисак, А.Попова, А.Кривокульський

Результатом дійства був хороший настрій та враження усіх. Саме після цієї події одеські стажери почали ще більше любити Тернопіль (що у ці роки траплялося зі всіма стажерами після їх відвідин нашого файного міста та "певних" рісепшен заходів із ними:) Деякі члени локалки та один стажер зрозуміли, що скучили за братнім ЛК Франківськ і поїхали на маршрутці туди "досвятковувати" (платив за то тіко Шрек:).

На останок, хотілося б додати, що традиції Локального Комітету AIESEC в Тернополі, завжди були невід'ємною частиною роботи та спіріту локалки, що відрізняло Тернопіль і приваблювало до нас інших людей.

Висновок тут тільки може бути один - традиції треба підтримувати та засновувати нові, адже незважаючи на усі стратегії, що приходять до нас з Роттердаму чи Києва, суть AIESECу так і не змінюється. Травнений пікнік - одна з таких традицій, і я щиро сподіваюся, що як аламні буду на нього неодноразово запрошений (і все-таки колись приїду!)."

В.Кіяшко

ПЕС. Буду надзвичайно радий, якщо інші аламні поділяться спогадами та фотографіями про пікніки інших років.